ІННОВАЦІЙНІ ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ
Проблеми підготовки висококваліфікованих робітників
актуальні в усіх регіонах України та інших країнах. Останнім часом досить
широко увійшов у вжиток термін «інноваційні педагогічні технології». На
сьогоднішній день відомі понад три сотні визначень поняття «педагогічна
технологія». Найбільш вживаним є таке, що педагогічна технологія – це суворо
обґрунтована система педагогічних засобів, форм і методів їх етапність,
націленість на вирішення конкретних навчально-виховних завдань.
Часто поняття «педагогічна технологія» розглядають як
знання про педагогічну діяльність, що здійснюється за допомогою наперед
визначених засобів. У такому трактуванні педагогічні технології – це окрема
галузь педагогічної науки про розвиток, освіту, навчання й виховання
особистості учня на основі суспільно значущих загальнолюдських якостей та
досягнень психолого-педагогічної думки й основ інформатики.
Деякі автори стверджують, що педагогічна технологія – це
певний порядок, логічність і послідовність відповідно до поставленої мети,
алгоритмізація спільної діяльності педагога та учнів у процесі навчання,
узгодженість їхніх дій та відносин.
Безумовно, що кожне з цих визначень має право на
самостійне існування в певних умовах педагогічної діяльності. Крім того, часто
використовується поняття «освітня технологія», яке розглядається як похідна
нового типу освіти, суттєвими ознаками якої є:
·
технологія розробляється на
основі конкретної філософії, методології освіти, педагогічної ідеї, в основі
яких – ціннісні орієнтації, цільові установки автора чи колективу,
орієнтованого на конкретний очікуваний результат;
·
технологічний ланцюг
педагогічних дій вибудовується відповідно до поставленої мети й має гарантувати
всім учням досягнення життєвої перспективи та високий рівень засвоєння
державного стандарту освіти;
·
функціонування технології
передбачає взаємопов’язану діяльність педагога й учнів з урахуванням принципів
особистісно орієнтованого розвивального навчання й виховання та
індивідуалізації;
·
поетапне й послідовне
запровадження елементів педагогічної технології може бути відтворено будь-яким
педагогом з урахуванням авторських підходів;
·
органічною частиною технології
є діагностування та моніторинг результатів діяльності;
·
глибока психологізація
освітніх технологій.
Оволодіння новими технологіями навчання й виховання вимагає внутрішньої
готовності педагога до серйозної діяльності щодо перетворювання, насамперед,
самого себе.
Запровадження інноваційних технологій вимагає від педагога додаткового
вивчення спеціальної літератури, аналізу педагогічного досвіду
педагогів-новаторів, розроблення плану запровадження нової техніки,
оптимального поєднання гуманітарних, природничо-математичних та професійних
знань.
Поняття інноваційних технологій:
·
нестандартні (нетрадиційні)
уроки;
·
індивідуальна робота;
·
контроль й оцінка навчальних
досягнень учнів (через контрольні роботи, тести, завдання, робочі зошити тощо);
·
кабінетне, групове й додаткове
навчання;
·
факультативи за вибором учнів
(поглиблюють знання);
·
проблемне й модульне навчання;
·
запрошення вчених, діячів
культури, мистецтва на уроки;
·
економізація й екологізація
освіти; науковий експеримент при вивченні нового матеріалу;
·
застосування досягнень техніки
(від діапозитивів, через фільми, магнітофони, телевізори до навчання за
допомогою комп’ютерів, комп’ютерні аудиторії, навчальні радіо- і телепередачі
та «Інтернет-системи», мультимедійні технології тощо);
·
нові підходи до формування
навчальних планів.
До
новостворених психолого-педагогічних інновацій можна віднести:
·
розвивальне навчання;
·
особистісно орієнтоване
навчання;
·
колективне навчання;
·
модульно-розвивальне навчання;
·
життєвотворче навчання;
·
особистісно орієнтоване
виховання;
·
психологічне управління;
·
адаптивне управління;
·
інтеграційна природнича освіта.
Ці та інші освітні інновації, як правило, представляються своїми
технологіями, тобто сукупністю форм, методів і засобів навчання, виховання та
управління, об’єднаних єдиною метою й визнані освітньою громадськістю країни.
Досить поширеним є розуміння педагогічної технології як систематичного й
послідовного втілення на практиці попередньо спроектованого навчально-виховного
процесу. Автор теорії педагогічних систем В. П. Беспалько вважає, що
педагогічна технологія – це наукове відповідним чином структуроване
проектування (опис) педагогічного процесу шляхом аналізу, відбору,
конструювання й контролю усіх його керованих компонентів у їх взаємозв’язках із
наступним відтворенням проекту в навчальній аудиторії. Саме в переведенні
викладання на шлях попереднього проектування навчального процесу з наступним
його відтворенням, а також у визначенні структури й змісту
навчально-пізнавальної діяльності учнів В. П. Беспалько вбачає глибинний смисл
і суть педагогічної технології. В умовах комп’ютеризації навчально-виховного
процесу педагогічне проектування стає чи не найпершою умовою його ефективної
реалізації.
До навчальних
інноваційних технологій прийнято відносити таку сукупність операційних дій
педагога з учнем, у результаті якої суттєво покращується ставлення учнів до навчального
процесу. Серед них значне місце посідають такі технології:
·
особистісно орієнтовані;
·
інтеграційні;
·
колективної дії;
·
інформаційні;
·
дистанційні;
·
розвивальні;
·
модульно-розвивальні тощо.
До виховних інноваційних технологій відносимо мистецькі засоби й прийоми
впливу педагога на свідомість особистості учня з метою формування в нього
особистісних цінностей в поєднанні (контексті) із загальнолюдськими:
·
рання соціалізація учнів;
·
національна спрямованість
навчально-виховного процесу;
·
духовний розвиток учнів тощо.
Класифікація
педагогічних технологій
Сьогодні найбільш часто використовуються педагогічні технології,
класифікацію яких можна подати наступним чином:
·
структурно-логічні
технології: поетапна організація системи
навчання, що забезпечує логічну послідовність постановки й розв’язання
дидактичних завдань на основі відбору їхнього змісту, форм, методів і засобів
на кожному етапі з урахуванням поетапної діагностики результатів;
·
інтеграційні
технології: дидактичні системи, що забезпечують
інтеграцію міжпредметних знань і вмінь, різноманітних видів діяльності на рівні
інтегрованих курсів, навчальних тем, уроків, навчальних днів;
·
ігрові
технології: дидактичні системи використання
різноманітних ігор, під час виконання яких формуються вміння розв’язувати завдання
на основі компромісного вибору (театралізовані, ділові та рольові ігри,
імітаційні вправи, індивідуальний тренінг, розв’язання практичних ситуацій і
задач, комп’ютерні програми тощо).
·
тренінгові
технології: система діяльності для відпрацювання
певних алгоритмів розв’язання типових практичних завдань, у т. ч. за допомогою
комп’ютера (психологічні тренінги інтелектуального розвитку, спілкування,
розв’язання управлінських завдань);
·
інформаційно-комп’ютерні технології: це технології, що
реалізуються в дидактичних системах комп’ютерного навчання на основі діалогу
«людина – машина» за допомогою різноманітних навчальних програм (тренінгових,
контролюючих, інформаційних тощо);
·
діалогові
технології: сукупність форм і методів навчання,
заснованих на діалоговому мисленні у взаємодіючих дидактичних системах
суб’єкт-суб’єктного рівня: учень – педагог, учень – автор, педагог – автор
тощо). Діалогові форми вважаються найбільш поширеними серед інших сучасних
технологій.
Щоб визначити, чи належить будь-яка освітня технологія до інноваційної,
необхідно виокремити в ній головну ідею, спрямовану на розвиток освіти та
визначити рівень її новизни. Якщо ідея, покладена в основу освітньої
технології, є абсолютно новою для значної кількості професіоналів у цій галузі
наукових знань (або дещо модернізованою), актуальною і перспективною, то
технологія, розроблена на її основі, є інноваційною освітньою технологією.
Особливість сучасної освіти полягає в тому, що на практиці різні технології
можуть активно й дуже результативно поєднуватися.
Метод проектів
Метод проектів у світовій педагогіці – не новий винахід. Він народився у
20-х роках минулого століття, набув «другого дихання» і сьогодні є засобом
ефективного навчання, виховання і розвитку особистості в різних ланках освіти.
Засновником методу вважають американського педагога В. Кілпатріка. Спочатку
його називали «методом проблем», він виник і розвивався в межах гуманістичної
філософії та освіти, виразно проявившись у педагогічних поглядах американського
педагога Джона Дьюї (1859-1952 рр.). Цей досвід став досить широко
впроваджуватись
У світі Національної доктрини розвитку освіти (Україна в ХХІ ст.) метод
проектів є практикою особистісно орієнтованого навчання, яке забезпечує
всебічний розвиток особистості в процесі конкретної діяльності учня, на основі
вільного вибору, з урахуванням його інтересів та можливостей. Цей метод дає
змогу реалізувати ряд найважливіших положень сучасної педагогіки, вдосконалити
навчально-виховний процес.
Як показує практика:
·
проектна технологія – це особливий
вид пізнавальної активності, мотивований проблемним протиставленням відомого і
невідомого, що має на меті активізацію процесу пізнання й осмислення нового;
·
проектне навчання не тільки
спонукає до розумово вмотивованої доцільної діяльності. Відповідно до
інтересів, а й істотно трансформує роль педагога в керівництві нею. Педагог
сьогодні не стільки той, хто вчить, скільки той, хто розуміє і відчуває, як
учень вчиться. У цьому завдання особистісно зорієнтованої педагогіки,
становлення якої відбувається нині;
·
підготовка і захист проектів є
формою діяльності, що ідеально відповідає потребам сполучення «близької» і
«далекої» перспектив. Це практичний шлях придбання навчального і соціального
досвіду, активного включення й реалізації життєвих планів особистості;
·
проектне навчання – корисна
альтернатива класно-урочній системі. Але воно аж ніяк не повинно витіснити її і
стати певною панацеєю. Проектне навчання слід використовувати як доповнення до
інших видів прямого чи непрямого навчання, як засіб прискорення росту і в
особистісному вимірі, і в академічному.
Кейс-метод – досить складна багатоаспектна технологія навчання. яка є
специфічним різновидом дослідницької аналітичної технології, що включає
операції дослідницького процесу, аналітичні процедури. Він виступає як спосіб
колективного навчання, найважливішими складовими якого є робота в групі і
підгрупах, взаємний обмін інформацією.
Кейс-метод інтегрує в собі форми розвивального навчання, включаючи
процедури індивідуального, групового і колективного розвитку, формування
особистих якостей учнів ПТНЗ.
Даний метод є специфічним різновидом проектної технології. У звичайній
навчальній проектній технології процес розв’язання наявної проблеми
здійснюється за допомогою спільної діяльності учнів, тоді як в кейс-методі
формування проблеми і шляхів її вирішення відбувається на підставі кейса, який
є одночасно і технічним завданням, і джерелом інформації для усвідомлення
варіантів ефективних дій.
Кейс-метод допомагає вирішувати навчальні завдання на основі:
·
оволодіння навичками та
прийомами всебічного аналізу ситуацій в галузі професійної діяльності, приймати
рішення;
·
відпрацьовувати уміння в
отриманні допоміжної інформації. Яка необхідна для вирішення ситуацій;
·
уявляти особливості прийняття
рішень в ситуації невизначеності;
·
формувати навички
вербалізації, тобто формулювання чіткої точки зору.
Кейс-метод застосовують в малих групах (або поділ великої групи на менші).
Учням пропонується конкретний випадок із практики (казус). Ключова фраза такої
ситуації: «Як ви будете виходити з такої ситуації?», «Ваші дії?»
Кейс-метод концентрує в собі досягнення технології «створення успіху». Для
нього характерна активізація учнів, стимулювання їх успіху є підкреслення
досягнень учасників. Саме відчуття успіху виступає однією з головних рушійних
сил методу, сприяє формуванню стійкої позитивної мотивації і нарощуванню
пізнавальної активності.
По відношенню до інших технологій кейс-метод можна уявити як складну
систему, в яку інтегровані інші простіші методи пізнання. У нього входять моделювання,
системний аналіз, проблемний метод, уявний експеримент, методи опису,
кваліфікації, дискусії, ігрові методи та ін.
Програма тренінгу
Тема: «Метод проектів
як особистісно орієнтована педагогічна технологія»
Мета:
·
співробітництво;
·
набуття знань;
·
систематизація отриманої
інформації;
·
робота в групах;
·
отримання ефективного
результату розв’язання проблеми в процесі спільної діяльності.
Етапи тренінгу:
1.Оголошення
теми та мети тренінгу.
2.Розподіл
членів обласної секції на динамічні групи.
3.Обрання членами
групи керівника.
4. Розробка
учасниками тренінгу проекту за темою «Форми та методи роботи з обдарованими
учнями як елемент особистісно орієнтованого навчання».
5. Презентація
проектів представниками груп.
6. Підведення
підсумків, визначення кращого проекту.
|