Каталог файлов

 ІННОВАЦІЙНІ ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ

Проблеми підготовки висококваліфікованих робітників актуальні в усіх регіонах України та інших країнах. Останнім часом досить широко увійшов у вжиток термін «інноваційні педагогічні технології». На сьогоднішній день відомі понад три сотні визначень поняття «педагогічна технологія». Найбільш вживаним є таке, що педагогічна технологія – це суворо обґрунтована система педагогічних засобів, форм і методів їх етапність, націленість на вирішення конкретних навчально-виховних завдань.

Часто поняття «педагогічна технологія» розглядають як знання про педагогічну діяльність, що здійснюється за допомогою наперед визначених засобів. У такому трактуванні педагогічні технології – це окрема галузь педагогічної науки про розвиток, освіту, навчання й виховання особистості учня на основі суспільно значущих загальнолюдських якостей та досягнень психолого-педагогічної думки й основ інформатики.

Деякі автори стверджують, що педагогічна технологія – це певний порядок, логічність і послідовність відповідно до поставленої мети, алгоритмізація спільної діяльності педагога та учнів у процесі навчання, узгодженість їхніх дій та відносин.

Безумовно, що кожне з цих визначень має право на самостійне існування в певних умовах педагогічної діяльності. Крім того, часто використовується поняття «освітня технологія», яке розглядається як похідна нового типу освіти, суттєвими ознаками якої є:

·        технологія розробляється на основі конкретної філософії, методології освіти, педагогічної ідеї, в основі яких – ціннісні орієнтації, цільові установки автора чи колективу, орієнтованого на конкретний очікуваний результат;

·        технологічний ланцюг педагогічних дій вибудовується відповідно до поставленої мети й має гарантувати всім учням досягнення життєвої перспективи та високий рівень засвоєння державного стандарту освіти;

·        функціонування технології передбачає взаємопов’язану діяльність педагога й учнів з урахуванням принципів особистісно орієнтованого розвивального навчання й виховання та індивідуалізації;

·        поетапне й послідовне запровадження елементів педагогічної технології може бути відтворено будь-яким педагогом з урахуванням авторських підходів;

·        органічною частиною технології є діагностування та моніторинг результатів діяльності;

·        глибока психологізація освітніх технологій.

Оволодіння новими технологіями навчання й виховання вимагає внутрішньої готовності педагога до серйозної діяльності щодо перетворювання, насамперед, самого себе.

Запровадження інноваційних технологій вимагає від педагога додаткового вивчення спеціальної літератури, аналізу педагогічного досвіду педагогів-новаторів, розроблення плану запровадження нової техніки, оптимального поєднання гуманітарних, природничо-математичних та професійних знань.

                   Поняття інноваційних технологій:

·              нестандартні (нетрадиційні) уроки;

·              індивідуальна робота;

·              контроль й оцінка навчальних досягнень учнів (через контрольні роботи, тести, завдання, робочі зошити тощо);

·              кабінетне, групове й додаткове навчання;

·              факультативи за вибором учнів (поглиблюють знання);

·              проблемне й модульне навчання;

·              запрошення вчених, діячів культури, мистецтва на уроки;

·              економізація й екологізація освіти; науковий експеримент при вивченні нового матеріалу;

·              застосування досягнень техніки (від діапозитивів, через фільми, магнітофони, телевізори до навчання за допомогою комп’ютерів, комп’ютерні аудиторії, навчальні радіо- і телепередачі та «Інтернет-системи», мультимедійні технології тощо);

·              нові підходи до формування навчальних планів.

До новостворених психолого-педагогічних інновацій можна віднести:

·              розвивальне навчання;

·              особистісно орієнтоване навчання;

·              колективне навчання;

·              модульно-розвивальне навчання;

·              життєвотворче навчання;

·              особистісно орієнтоване виховання;

·              психологічне управління;

·              адаптивне управління;

·              інтеграційна природнича освіта.

Ці та інші освітні інновації, як правило, представляються своїми технологіями, тобто сукупністю форм, методів і засобів навчання, виховання та управління, об’єднаних єдиною метою й визнані освітньою громадськістю країни.

Досить поширеним є розуміння педагогічної технології як систематичного й послідовного втілення на практиці попередньо спроектованого навчально-виховного процесу. Автор теорії педагогічних систем В. П. Беспалько вважає, що педагогічна технологія – це наукове відповідним чином структуроване проектування (опис) педагогічного процесу шляхом аналізу, відбору, конструювання й контролю усіх його керованих компонентів у їх взаємозв’язках із наступним відтворенням проекту в навчальній аудиторії. Саме в переведенні викладання на шлях попереднього проектування навчального процесу з наступним його відтворенням, а також у визначенні структури й змісту навчально-пізнавальної діяльності учнів В. П. Беспалько вбачає глибинний смисл і суть педагогічної технології. В умовах комп’ютеризації навчально-виховного процесу педагогічне проектування стає чи не найпершою умовою його ефективної реалізації.

До навчальних інноваційних технологій прийнято відносити таку сукупність операційних дій педагога з учнем, у результаті якої суттєво покращується ставлення учнів до навчального процесу. Серед них значне місце посідають такі технології:

·              особистісно орієнтовані;

·              інтеграційні;

·              колективної дії;

·              інформаційні;

·              дистанційні;

·              розвивальні;

·              модульно-розвивальні тощо.

До виховних інноваційних технологій відносимо мистецькі засоби й прийоми впливу педагога на свідомість особистості учня з метою формування в нього особистісних цінностей в поєднанні (контексті) із загальнолюдськими:

·              рання соціалізація учнів;

·              національна спрямованість навчально-виховного процесу;

·              духовний розвиток учнів тощо.

Класифікація педагогічних технологій

Сьогодні найбільш часто використовуються педагогічні технології, класифікацію яких можна подати наступним чином:

·        структурно-логічні технології: поетапна організація системи навчання, що забезпечує логічну послідовність постановки й розв’язання дидактичних завдань на основі відбору їхнього змісту, форм, методів і засобів на кожному етапі з урахуванням поетапної діагностики результатів;

·        інтеграційні технології: дидактичні системи, що забезпечують інтеграцію міжпредметних знань і вмінь, різноманітних видів діяльності на рівні інтегрованих курсів, навчальних тем, уроків, навчальних днів;

·        ігрові технології: дидактичні системи використання різноманітних ігор, під час виконання яких формуються вміння розв’язувати завдання на основі компромісного вибору (театралізовані, ділові та рольові ігри, імітаційні вправи, індивідуальний тренінг, розв’язання практичних ситуацій і задач, комп’ютерні програми тощо).

·        тренінгові технології: система діяльності для відпрацювання певних алгоритмів розв’язання типових практичних завдань, у т. ч. за допомогою комп’ютера (психологічні тренінги інтелектуального розвитку, спілкування, розв’язання управлінських завдань);

·        інформаційно-комп’ютерні технології: це технології, що реалізуються в дидактичних системах комп’ютерного навчання на основі діалогу «людина – машина» за допомогою різноманітних навчальних програм (тренінгових, контролюючих, інформаційних тощо);

·        діалогові технології: сукупність форм і методів навчання, заснованих на діалоговому мисленні у взаємодіючих дидактичних системах суб’єкт-суб’єктного рівня: учень – педагог, учень – автор, педагог – автор тощо). Діалогові форми вважаються найбільш поширеними серед інших сучасних технологій.

Щоб визначити, чи належить будь-яка освітня технологія до інноваційної, необхідно виокремити в ній головну ідею, спрямовану на розвиток освіти та визначити рівень її новизни. Якщо ідея, покладена в основу освітньої технології, є абсолютно новою для значної кількості професіоналів у цій галузі наукових знань (або дещо модернізованою), актуальною і перспективною, то технологія, розроблена на її основі, є інноваційною освітньою технологією. Особливість сучасної освіти полягає в тому, що на практиці різні технології можуть активно й дуже результативно поєднуватися.

Метод проектів

Метод проектів у світовій педагогіці – не новий винахід. Він народився у 20-х роках минулого століття, набув «другого дихання» і сьогодні є засобом ефективного навчання, виховання і розвитку особистості в різних ланках освіти. Засновником методу вважають американського педагога В. Кілпатріка. Спочатку його називали «методом проблем», він виник і розвивався в межах гуманістичної філософії та освіти, виразно проявившись у педагогічних поглядах американського педагога Джона Дьюї (1859-1952 рр.). Цей досвід став досить широко впроваджуватись

У світі Національної доктрини розвитку освіти (Україна в ХХІ ст.) метод проектів є практикою особистісно орієнтованого навчання, яке забезпечує всебічний розвиток особистості в процесі конкретної діяльності учня, на основі вільного вибору, з урахуванням його інтересів та можливостей. Цей метод дає змогу реалізувати ряд найважливіших положень сучасної педагогіки, вдосконалити навчально-виховний процес.

Як показує практика:

·        проектна технологія – це особливий вид пізнавальної активності, мотивований проблемним протиставленням відомого і невідомого, що має на меті активізацію процесу пізнання й осмислення нового;

·        проектне навчання не тільки спонукає до розумово вмотивованої доцільної діяльності. Відповідно до інтересів, а й істотно трансформує роль педагога в керівництві нею. Педагог сьогодні не стільки той, хто вчить, скільки той, хто розуміє і відчуває, як учень вчиться. У цьому завдання особистісно зорієнтованої педагогіки, становлення якої відбувається нині;

·        підготовка і захист проектів є формою діяльності, що ідеально відповідає потребам сполучення «близької» і «далекої» перспектив. Це практичний шлях придбання навчального і соціального досвіду, активного включення й реалізації життєвих планів особистості;

·        проектне навчання – корисна альтернатива класно-урочній системі. Але воно аж ніяк не повинно витіснити її і стати певною панацеєю. Проектне навчання слід використовувати як доповнення до інших видів прямого чи непрямого навчання, як засіб прискорення росту і в особистісному вимірі, і в академічному.

Кейс-метод – досить складна багатоаспектна технологія навчання. яка є специфічним різновидом дослідницької аналітичної технології, що включає операції дослідницького процесу, аналітичні процедури. Він виступає як спосіб колективного навчання, найважливішими складовими якого є робота в групі і підгрупах, взаємний обмін інформацією.

Кейс-метод інтегрує в собі форми розвивального навчання, включаючи процедури індивідуального, групового і колективного розвитку, формування особистих якостей учнів ПТНЗ.

Даний метод є специфічним різновидом проектної технології. У звичайній навчальній проектній технології процес розв’язання наявної проблеми здійснюється за допомогою спільної діяльності учнів, тоді як в кейс-методі формування проблеми і шляхів її вирішення відбувається на підставі кейса, який є одночасно і технічним завданням, і джерелом інформації для усвідомлення варіантів ефективних дій.

Кейс-метод допомагає вирішувати навчальні завдання на основі:

·        оволодіння навичками та прийомами всебічного аналізу ситуацій в галузі професійної діяльності, приймати рішення;

·        відпрацьовувати уміння в отриманні допоміжної інформації. Яка необхідна для вирішення ситуацій;

·        уявляти особливості прийняття рішень в ситуації невизначеності;

·        формувати навички вербалізації, тобто формулювання чіткої точки зору.

Кейс-метод застосовують в малих групах (або поділ великої групи на менші). Учням пропонується конкретний випадок із практики (казус). Ключова фраза такої ситуації: «Як ви будете виходити з такої ситуації?», «Ваші дії?»

Кейс-метод концентрує в собі досягнення технології «створення успіху». Для нього характерна активізація учнів, стимулювання їх успіху є підкреслення досягнень учасників. Саме відчуття успіху виступає однією з головних рушійних сил методу, сприяє формуванню стійкої позитивної мотивації і нарощуванню пізнавальної активності.

По відношенню до інших технологій кейс-метод можна уявити як складну систему, в яку інтегровані інші простіші методи пізнання. У нього входять моделювання, системний аналіз, проблемний метод, уявний експеримент, методи опису, кваліфікації, дискусії, ігрові методи та ін.

Програма тренінгу

Тема: «Метод проектів як особистісно орієнтована педагогічна технологія»

Мета:

·              співробітництво;

·              набуття знань;

·              систематизація отриманої інформації;

·              робота в групах;

·              отримання ефективного результату розв’язання проблеми в процесі спільної діяльності.

Етапи тренінгу:

1.Оголошення теми та мети тренінгу.

2.Розподіл членів обласної секції на динамічні групи.

3.Обрання членами групи керівника.

4. Розробка учасниками тренінгу проекту за темою «Форми та методи роботи з обдарованими учнями як елемент особистісно орієнтованого навчання».

5. Презентація проектів представниками груп.

6. Підведення підсумків, визначення кращого проекту.